Новинка цьогорічного Форуму видавців неймовірно пасує до осінньої пори року, як зрештою, й осінь ідеально пасує Львову. Це короткі розповіді-спогади про місто від відомих людей — не обов’язково львів’ян, але неодмінно тих, у кого з цим містом є своя історія. Про новорічну вечірку, організовану на круглій сцені одного невеликого театру. Про городики з полуницями між старих львівських кам’яниць. Про стару залізничну гілку, яка зміїться на Личакові і колії якої давно поросли травою. Ця книжка стала для мене путівником вулицями, де раніше не бувала і ностальгійним компасом для тих напрямків, куди давно не зазирала. Магія Львова, захована у ній, доступна не лише тим, хто добре знає місто. Майже кожна історія має чим зачепити, вразити, насмішити чи розчулити.
Жовтневий must read: 10 осінніх затишних книжок для ескапістів
Цього року Дафна Дю Мор’є нарешті заговорила українською. Її найвідоміша книга — стовідстотково осіннє читання. Це коктейль із трилера, детективу і готичного роману. Похмура атмосфера старого англійського замку, привиди минулого, інтрига, що так майстерно балансує на межі вигадки та реальності. Коли дощ тарабанить по вікнах, а у вас горнятко гарячого чаю і тепла ковдра, ця історія стане прекрасним, хоч і злегка моторошним доповненням осіннього дня.
Готичний чи вікторіанський — який роман виберете ви?
Дія цього короткого оповідання відбувається у жовтні й вам неодмінно захочеться теж прогулятися схилами заповідника та випити жовтневого елю. А сюжет може видатися дивним, як і герої — але навіть написані грубими мазками, вони якось швидко стають близькими. Шаблезубий домашній тигр Сильвестр, неандерталець Але Оп чи сварливий гоблін О’Тул. Оповідання має і цікавий посмак, з роздумами, що для нас у житті найдорожче.
Must read вересня: 12 затишних книг, які найкраще читати восени
Книжка, яку я забрала з книгарні тому, що хотілося чогось фантастичного — космосу, зірок, далеких подорожей, майбутнього. Але опис заманив у далеке середньовічне минуле. У Оксфорді працює факультет історії, де практикують подорожі у минуле. Винайшли машину, подумали про те, як уникнути ефекту метелика. І фанатично налаштована молода студентка Ківрін вирішує зганяти у середньовіччя, побачити його своїми науковими очима. Начебто все прораховано: ясно, у який рік вона потрапить, як маскуватиметься під місцеву, коли повернеться назад. Та, звісно, щось пішло не так. І потрапила вона не туди, куди планувала. Історія, в якій від фантастики — хіба машина часу, на 600 сторінок, без екшну, і з простою в кінці, але таємничою протягом усієї книги, інтригою — таку ще треба вміти написати. Я не могла відірватися.
Якщо ви досі відкладали знайомство з трилогією «Міленіум», осінь — найкращий час для того, щоб почати. Це шведський детектив з похмурим настроєм і дуже харизматичними головними героями — хакеркою Лісбет Саландер і журналістом Мікаелем Блумквістом. Історія з тих, які не варто починати читати на ніч — бо, можливо, поспати вам цієї ночі не вдасться, так вона затягує;) Крім детективної лінії, яку нелегко розлущити, Ларсону вийшло дивовижно круто описати побут героїв, роботу журналу, в якому працює Блумквіст. Здається, наче і ти живеш десь у Стокгольмі чи щодня приходиш у редакцію «Міленіуму».
14 товстих книжок, яких вистачить надовго
Історія в антуражі старої Праги, Кракова і Вільнюса — чи треба ще якісь додаткові стимули, щоб почати читати цю книжку?:) Вона — сама осінь, з нескінченною кількістю філіжанок кави на її сторінках і таємницями, за якими головний герой Філіп ганяється вузькими вуличками містичних міст. А якщо по прочитанні руки потягнуться купити квитки на поїзд чи літак і пройтися тими ж вуличками — це магія книги, жодних сумнівів;)
Цей товстенький фоліант з першого погляду лякає своїми розмірами. Але як тільки починаєш читати, випірнути з виру захопливої сімейної саги дуже важко. Це паралельна історія кількох поколінь, це історія нашої країни, для когось неоднозначна, бо тут багато про УПА і вже більш близька, початку 2000-х, в якій ми наче і жили, але здається, що це було не з нами. Таємниці, які проходять через півстоліття, сни, містика, переплетена з реальністю. Забужко майстерно поєднує все це, присмачуючи своєю фірмовою, «густою» мовою, і від цього читати роман — ще більша насолода.
Це вам не «Санта Барбара»: 14 сімейних саг для осіннього бінґо
Цю книгу я свого часу читала після того, як мене вразив фільм, знятий за нею. Сумний, пронизливий, болючий і книга така ж. Тут випадковості вирішують усе. І доля двох закоханих могла б скластися по-іншому, якби не… Роман у романі, книга у футлярі, нашарування, кілька фіналів — хоча він насправді один, але сентиментальний глядач/читач може обрати собі той, який більше подобається. У похмурий листопадовий день ця книга вас не зігріє, але й не залишить байдужим.
