| Головна » Статті » Тексти творів Зар.Літ. » 9 клас |
18:48 |
“Хотів би я в слово єдине...” Білі глянцеві манжети
Білі глянцеві манжети,
Чорні фраки і панчохи, Ніжна мова, поцілунки, - Ох, коли б їм серця трохи! Серця в груди, і в те серце І любові, і страждання. Ох, мене вбиває щебет Про фальшивий біль кохання. Хочу я податись в гори, Де хати на кручах мліють, Де зітхають вільно груди, І вітри на волі віють. Хочу я податись в гори, Де стоять стрункі смереки, Мчать струмки, птахи співають, Хмари в світ пливуть далекий. Прощавайте, пишні зали, пишні фраки, пишні дами! Хочу я податись в гори- І сміятися над вами. Не знаю, що стало зо мною (Лорелей)
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє,— Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже — смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, I косу розчісує ним, I дикої пісні співає, Не співаної ніким. В човні рибалку в цю пору Проймає нестерпний біль, Він дивиться тільки вгору — Не бачить ні скель, ні хвиль. Зникають в потоці бурхливім I човен, і хлопець з очей, I все це своїм співом Зробила Лорелей. |
|
|
