ДО СВИДАНИЯ, МАЛЬЧИКИ

 Ах, война, что ж ты сделала, подлая:
 стали тихими наши дворы,
 наши мальчики головы подняли –
 повзрослели они до поры,

 на пороге едва помаячили
 и ушли, за солдатом – солдат...
 До свидания, мальчики! Мальчики,
 постарайтесь вернуться назад.

 Нет, не прячьтесь вы, будьте высокими,
 не жалейте ни пуль, ни гранат
 и себя не щадите, и все-таки
 постарайтесь вернуться назад.

 Ах, война, что ж ты, подлая, сделала:

 вместо свадеб – разлуки и дым,
 наши девочки платьица белые
 раздарили сестренкам своим.

 Сапоги – ну куда от них денешься?
 Да зеленые крылья погон...
 Вы наплюйте на сплетников, девочки.
 Мы сведем с ними счеты потом.

 Пусть болтают, что верить вам не во что,
 что идете войной наугад...
 До свидания, девочки! Девочки,
 постарайтесь вернуться назад.
                1958 г.


Переглянути відео №1

Переглянути відео №2

Переглянути відео №3

Переглянути відео №4


ДО ПОБАЧЕННЯ, ХЛОПЧИКИ 

 (переклад Петр Голубков)

 Ах, війна, що ж ти, підла, накоїла:
 Стали тихими наші двори,
 Підняли наші хлопчики голови –
 Подорослішали до пори,

 На порозі простилися пошепки
 І пішли, за солдатом – солдат...
 До побачення, хлопчики! Хлопчики,
 Поверніться живими назад.

 Не ховайтеся, будьте як месники,
 Не шкодуйте ні куль, ні гранат
 І себе не жалійте Ви, і все-таки
 Поверніться живими назад.

 Ах, війна підла, що ж наробилося:
 Не весілля – розлуки і дим,
 А дівчатка вже платтячка білі всі
 Роздарили сестричкам своїм.

 Бо тих чоботів – як їм уникнути?

 Та зелені ті крила погон...
 На плітки Ви наплюйте всі, дівчинки.
 Ми зведемо рахунки з часом.

 Хай базікають: вірити ні в кого,
 Навмання що війною йдете...
 До побачення, дівчинки! Дівчинки,
 Поверніться живими проте.
 

Джерело