Міфічний образ Прометея у всі часи знаходив відображення у творах поетів, прозаїків, драматургів. Відомо, що античний драматург Есхіл присвятив Прометеєві цілу тетралогію, від якої збереглася лише трагедія "Прометей закутий". До Есхіла образ титана зацікавив іншого античного драматурга — Гесіода, який започаткував критичну традицію в інтерпретації образу Прометея. Гесіод підкреслював, що титан досяг своєї мети за допомогою хитрощів, двічі обдуривши Зевса. А згодом за це був покараний і він сам, і люди, на яких упав гнів володаря Олімпу. Есхіл не сприймав таку інтерпретацію міфічного героя і наділив Прометея відкриттями усіх здобутків цивілізації. Але так чи інакше всі захоплювалися мужністю титана, адже він свідомо пішов на муки, бо знав на які страждання його засудить мстивий Зевс: 

Свідомий гріх, свідомий, не зрікаюся, — 
Помігши смертним, я себе на муки дав. 
(Переклад з Есхіла Бориса Тена) 

Починаючи від античних часів, у світову культурну традицію увійшов образ нескореного мученика, людинолюбця, противника деспотії, захисника ідеї гордої, вільної особистості. Есхілівську інтерпретацію образу Прометея продовжили і збагатили поети наступних епох: Гете, Байрон, Шеллі та ін. 

Поема Байрона "Прометей" побудована у формі звернення до титана: 

А що дістав за те, Титане? 
Лиш скелю, коршака й кайдани, 
Німе страждання, вічний бран, 
Нестерпний біль роздертих ран, 
Що духа гордому уймає... 

Прометей, на мою думку, повністю відповідає образу так званого "Байронічного героя" і настроєві "світової скорботи", які лежать в основі течії байронізму, фундатором якої є поет-романтик Байрон. Поет захоплюється мужністю і самопожертвою Прометея: 

Хай доля зла тебе скувала, 
Та виклик твій, борня зухвала, 
Завзяття вогнене твоє, 
Твій гордий дух і непокора, 
Що їх і небо не поборе, 
Для смертних прикладом стає. 

Прометей чудово підходить для створення романтичного образу бунтаря, нескореністю якого захоплювалися в усі часи. Мені теж подобається образ Прометея і я вважаю, що неможливо не захоплюватися його подвигом заради людства: 

Та дух бунтарства — не покути — 
Найважчі розбиває пута, 
І волі людської снага, 
У муках зрощена в одчаї; 
Надії й віри не втрачає, 
Зухвало виклик зустрічає 
І владно смерть перемага! 

(Переклад Д. Паламарчука)

http://www.ukrlib.com.ua/essay/printout.php?id=6&bookid=10