Тема. «Краса, добро і честь – в рядках моїх» (урок-осягнення ренесанської концепції світу і мистецтва). Творчість видатних письменників –гуманістів Т. Мора, Ф. Рабле, М. де Сервантеса, В. Шекспіра.

Мета: познайомити учнів з літературним процесом доби Відродження, з особистостями і творчим шляхом письменників-гуманістів; узагальнити жанрове розмаїття літератури доби Відродження; розширювати кругозір учнів, розвивати вміння висловлювати свої думки, узагальнювати, порівнювати твори письменників різних народів; виховувати естетичні смаки, любов і пошану до надбань минулих поколінь.

Учні повинні вміти: самостійно працювати з текстом підручника, додатковою літературою, робити висновки, виступати перед аудиторією; спілкуватися, толерантно ставитись один до одного

Тип уроку: інтегрований, вчитель зарубіжної літератури, вчитель історії

Форма уроку : усний журнал.

Обладнання : портрети письменників доби Відродження, виставка книг Ф. Рабле, М. Сервантеса, Т. Мора, В. Шекспіра, ілюстрації до їх творів, художні тексти.

Понятійний апарат: роман-утопія, іронія, гуманізм, Відродження, сатира, контекст, оптимізм, зневіра, відчай.

Хід уроку:

І. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель зарубіжної літератури

Монолог із епохи Відродження

Я – жінка. Я терпляча. Але коли на мене постійно дивляться як на зага-льновизнаний шедевр, еталон високого мистецтва і навіть чудо, то я не ви-тримую і посміхаюсь. А люди завмирають в захопленні і непорозумінні.

Яка загадкова посмішка-говорять вони один одому.

– Ви розумієте? І ми не розуміємо!

В цьому вся приваблівість і чарівність. Мені надокучили ці слова, нічого не розуміючі, але захоплючі, багатозначні погляди. Я вирішила розкрити таємницю своєї посмішки. А загадка в тому, що ніякої таємниці не існує. У мене звичайна іронічна посмішка. Так, іронічна, дуже поширена в наш час, який ви, люди, пізніше назвали вічно прекрасною епохою Відродження.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Чий монолог звучав?

Чи впізнали ви цю жінку?

Так, це Мона Ліза, Джоконда, представниця епохи Відродження?

Продовження монологу. Ви гідно поцінували наш час. Але це не означає, що все в нас було ідеально. Взяти хоча б мене. Я кохала Леонардо да Вінчі і наші почуття були палкими і взаємними. Але я не зважилась вийти заміж за художника і вченого. І стала дружиною купця. Та життя з нелюбом виявилось невимовними муками. Страждав і Леонардо.

Що нам допомагало? Іронія. Ми пригадували більш трагічні приклади кохання і посміхалися. Мені було легше. Я не бідувала. Але Леонардові було скрутно. Саме іронія додавала йому сили і він брався за пензля. Він створював мій портрет. Не більше. Риси обличчя на полотні мої, а душа – митця. Здається, що вслід за посмішкою із моїх очей поллються сльози. Я дійсно готова розплакатись.

Я звичайна жінка. Зітріть з обличчя вдавану серйозність. Гляньте на мене з іронією – і ви зрозумієте це, зрозумієте, що були люди, у яких не було чинів і маєтків, але їх імена залишились жити вічно.

Як ви гадаєте, про що сьогодні піде мова? Визначте тему, мету уроку.

ІV. Засвоєння навчального матеріалу

Робота з таблицею «Світосприймання людини від античності до Відродження»

Вчитель зарубіжної літератури.

Доба Відродження – незвичний час. Він підняв на постамент людину і її слово, яке заграло всіма барвами, бо людина творила нове життя задля майбутніх поколінь. Серйозно поставало питання: як жити? Тихенько просидіти в затінку, чи творити, самому бути творцем історії?

Саме на це запитання ми знайдемо відповідь у літературних творах митців доби Відродження.

Під час уроку ми складемо «декларацію» діяча культури доби Відро-дження. (На дошці вивішений плакат з назвою «Декларація діяча культури доби Відродження». Під час уроку учні будуть записувати основні тези).

Декларація буде приблизно мати такий вигляд:

• ми проголошуємо Людину найвищою цінністю;
• середньовічному аскетизмові ми протиставляємо нову мораль, засновану на визнанні єдності фізичного і духовного;
• створюємо нову систему знань;
• утверджуємо пріоритет розуму і знань над авторитетом віри;
• заперечуємо монополію церкви в інтелектуальній діяльності суспільства;
• ми виробляємо новий тип мислення, що ґрунтується на розумі, досвіді, реалістичному ставленні до світу;
• ми заперечуємо поділ людей на касти;
• ми боремося за земне щастя людини;
• ми звертаємося до античності, орієнтуємось на її гуманізм;
• ми за широке використання народної мови, народної творчості.

Повідомлення учня. Періодизація літератури Відродження

Перша сторінка усного журналу – творчість англійського письменника Томаса Мора (1478-1535), роман «Утопія»

Вчитель історії . Історична довідка «Англія за часів Томаса Мора».

Вчитель зарубіжної літератури.

Утопія – це дещо фантастичне, нездійсненне. Автором цього слова є Томас Мор, він вигадав його, переклавши з грецької – «місце, якого немає».

Робота в групах. Перша група опрацьовує стислий сюжет першої книги роману «Утопія», друга група – другої книги

Томас Мор, роман «Утопія», книга І.

Рефлексія. Робота з таблицею, підведення підсумків.

1 частина роману – правдива картина Англіїї 16 ст.

Бідність, безправність народних мас, смертна кара, бродяги, розбійники. Розкішне і багате життя лордів, дворян, священників.

Що робити далі?

Вихід – острів Утопія.

Ідеальний устрій, де всі рівні, але не анархія править, а мудрий король Утоп:

• соціальна рівність;
• демократичний лад.

Висновок

• Томас Мор відійшов від інтересів своєї соціальної групи і визнав необхідність визволення народних мас, перш за все селян і ремісників;
• «Утопія» – перший удар, нанесений буржуазному суспільству її влас-ним лордом-канцлером;
• Утопія – майбутнє Англії, яким би хотів бачити його Томас Мор, син свого століття;
• Роман «Утопія» – вісник класової боротьби пролетаріату за свободу, рівність, незалежність;
• На гербі острова Утопія, – як на гербі першої соціалістичної держави, – символи плодорідної праці: серп, молот, колосся;
• Утопія – це мрія геніальної людини, але мрія нездійсненна;
• Це була найсміливіша книга тогочасної літератури.

Друга сторінка усного журналу.

Вчитель зарубіжної літератури.

Інтернаціональний характер латині, на якій була написана «Утопія» забезпечив її розповсюдження серед освічених людей Європи. Перші паростки ідей Томаса Мора з’являються уже в 30-ті роки XVI ст. у романі «Гаргантюа і Пантагрюель» французського письменника Франсуа Рабле. Сьогодні ми повчимося бути людиною-творцем своєї долі у Франсуа Рабле.

Рабле був високоосвіченим гуманістом, філософом, математиком, юристом, геологом, астрономом, поетом.

А ще – великим письменником, що написав видатний твір, герої якого стали відомі в усьому світі. Роман «Гаргантюа і Пантагрюель» приніс Рабле світову славу. Книга мала величезний попит, за словами самого Рабле її за два місяці купили стільки, скільки не куплять Біблій за 9 років. Рабле – один із творців французької літературної мови.

Вчитель історії. (історична довідка «Франція за часів Франсуа Рабле)

Повідомлення учня.

Запозичивши сюжет роману з лубочної, створеної на майданах Фран-ції, анонімної «Хроніки велетня Гаргантюа», Рабле створив пародію на лицарські романи, де діють герої народних казок і легенд, велетні, які живуть серед звичайних людей, фантастичні птахи. Всі вони уособлюють певні якості і поняття. Велетні Гаргантюа і Пантагрюель – доброзичливі, справедливі, освічені, завжди готові прийти на допомогу скривдженій людині, ненавидять зло й несправедливість. Автор стверджує : – Добро, завжди величне, всеперемагаюче, а зло показує маленьким, дріб’язковим.

Роман написано у формі казки-сатири. Місце дії – фантастична країна Утопія, яка нагадує тогочасну Францію. Рабле критикує тогочасну систему виховання й освіти, порушує проблему війни і миру, протиставляє політиці завойовників зовсім іншу, мудру політику короля-гуманіста. У романі Рабле втілив свою заповітну мрію – показав мудро влаштоване суспільство. У Телемському монастирі люди живуть без злиднів, несправедливості та насильства.

Вчитель зарубіжної літератури.

Хочу звернути вашу увагу, що у романі Рабле багато прогресивних ідей стосовно виховання і навчання, які в наш час стали реальністю

Робота в групах.

Завдання: опрацювати уривок із роману «Гаргантюа і Пантагрюель» про виховання і навчання Гаргантюа.

Дати відповідь на запитання:

• Що спільного і відмінного між системою виховання, описаною Рабле, і сучасною школою?
• Що б ви запропонували в систему роботи нашої школи?

Висновок:

Франсуа Рабле створив на сторінках свого роману передову систему формування гармонійно розвиненої людини, основні положення якої використовуються у сучасній педагогіці.

Третя сторінка усного журналу.

Вчитель зарубіжної літератури. Читання вірша Б. Грінченка «Дон Кі-хот».

Звичайно, ви зрозуміли, що наступна сторінка нашого усного журналу буде присвячена великому гуманісту Мігелю Сервантесу де Сааведру і його славетному Дону Кіхоту.

Вчитель історії. Історична довідка. «Доба Відродження в Іспанії»

Вчитель зарубіжної літератури.

Скоро вже чотириста років, як людство читає «Дон Кіхота»: захоплю-ється, сміється й сумує над долею героїв. Кожна нова епоха розуміє цей твір по – своєму, кожен вдумливий читач знаходить в ньому відгуки на якісь свої думки і почуття. Після Біблії ця книга – друга, перекладена найбільшою кількістю мов світу.

Кілька століть вчені б’ються над загадками роману, а читачі розмірковують, хто ж він насправді – нікчемна хвора людина чи благородний лицар, що наперекір здоровому глузду намагається творити тільки добро? Чому образ Дон Кіхота віднесли до категорії «вічних”»? На ці та багато інших питань ми спробуємо знайти відповідь, створивши сюжетний ланцюжок роману «Дон Кіхот».

Розуміння та відтворення змісту роману. Запитання за прочитаним.

• Які з титулів найточніше характеризують героя?
• Як оцінює вчинки Дон Кіхота його зброєносець?
• Які думки щодо подвигів і особистості Дон Кіхота висловлюють інші герої роману?
• Яке ваше ставлення до цього героя?
• Чим воно зумовлене?

Складання опорної схеми «Асоціативне гроно» до образу Дон Кіхота.

Вчитель зарубіжної літератури.

Велика правда життя втілена письменником в образі Дон Кіхота, тому він однаково близький іспанцеві й українцеві, англійцеві чи людині будь-якої національності. Глибоким реалізмом і народністю, гуманізмом і вірою в людину пройнятий роман Сервантеса, що ознаменував собою крок уперед у розвитку літератури. У 2005 році, до 400- річчя з дня його появи, за спеціальним опитуванням проведеним Нобелівським інститутом в Осло, роман «Дон Кіхот» визнано найкращим літературним твором всіх часів.

Четверта сторінка усного журналу

Вчитель зарубіжної літератури. Короткі відомості життя Шекспіра

Інсценівка уривку із трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Вчитель історії. Історична довідка «Англія за часів Шекспіра».

Самостійна робота з карткою-інформатором «Періодизація творчості Шекспіра».

Бесіда на тему: «Англійський театр епохи Шекспіра».

• Коли в Англії створено професійний народний театр?
• Яким чином було побудовано перше приміщення театру в Лондоні?
• Назвіть імена відомих драматургів та акторів англійського театру Відродження.
• Розкажіть про вистави, акторську трупу, глядачів та будову знаменитого лондонського театру «Глобус»,
• Якою була періодичність показу вистав?
• Як глядачі дізнавалися про назву вистав?

Вчитель зарубіжної літератури.

Чи багато митців західноєвропейської культури можуть порівнятися із Шекспіром? Він живе у своїх безсмертних драмах, сонетах – на сценах театрів, у кінофільмах, у книгах, у своєму вічному гімні любові – трагедії «Ромео і Джульєтта». То ж продовжуйте і надалі черпати мудрості із живлющої криниці світових шедеврів літератури.

Рефлексія.

Продовження монологу Мони Лізи. Якщо ви варті визнання, а ваше ім’я не будуть згадувати нащадки, посміхніться. Немало імен гідних людей загубилось в історії. «Таке життя!», – як говорили у нас в епоху Відро-дження. Ми не тільки уміли іронізувати, але і дещо залишили після себе. Звичайно, ми могли б зробити набагато більше, якби були більш іронічні. І коли ти, людино, (а нам пора вже перейти на «ти», – ми ж знайомі вже більше чотирьох століть), коли ти, людино, починаєш сприймати себе найкращою в світі – стій! Бо тут може прийти кінець твоїй досконалості. Швидше зупинись, посміхнись! Хай з’явиться іронічна посмішка на твоїх устах. Не бійся посміятися над собою. Не ставай на п’єдестал. Навіть камінь не вічний. Коли-небудь зникну і я, як би мене не берегли, при яких температурних умовах не зберігали. Але вічно буде жити іронія. Я якщо тобі, людино, важко, посміхнись і ти. А потім чекай на свого Леонардо.

Домашнє завдання. Підготуватися до тематичного оцінювання «Злет людського духу в літературі доби Відродження»

Автор: вчитель зарубіжної літератури Коток Олена Федорівна

Джерело