«Червоне і чорне» - панорамна картина часу з усіма його соціальними конфліктами, політичними пристрастями і духовними пошуками

Я хочу говорити про те, що відбувається

в глибині душі.

                                 Стендаль

1. Свідком і учасником яких історичних подій був Стендаль?
2. Що таке Реставрація?
3. Кого називали «людиною 93-го року»?
4. В яких творах Стендаля відбилася історія Франції?
5. Розкрий основні аспекти світогляду письменника.

    «Червоне і чорне»  – це соціально – психологічний роман, своєрідне історико-філософське дослідження буржуазного ладу ХІХ століття.

Про глибокий соціальний сенс роману уже говорить його назва. Під «червоним» і «чорним» Стендаль розумів зіткнення двох сил – революції та реакції. Революція – це «червоне». Реакція, що запанувала в період Реставрації, – «чорне».

Задум роману виник у Стендаля однієї осінньої ночі 1829 року. Ось він, огрядний і похмурий, із тростинкою і в чорному фраку, важко піднімається рипливими дерев’яними сходами на четвертий поверх фешенебельного паризького готелю «Брюссель», входить до номера, зупиняється біля вікна і дивиться в нічну темряву міста. Стендаль повернувся із салону чарівної пані Пасти, відомої італійської співачки.

Письменник пішов звідти приголомшений: програвши в карти сорок франків, він не міг віддати борг. Легко уявити собі, у який відчай впав Стендаль, людина горда й незалежна: за тих часів не було нічого принизливішого від репутації бідняка. До того ж швейцар готелю, незадоволений пізнім поверненням пана, який здобув у паризьких салонах славу нещасного коханця і поганого француза, не відчинив своєчасно Стендалю двері.

Справи невтішні. Стендаль думає про те, що так нічого й не досяг до сорока шести років. Він не має ані власного будинку, ані грошей. Не довелося йому зазнати смаку слави. За винятком Проспера Меріме і, можливо, ще двох-трьох друзів, ніхто не бачив у ньому письменника. Його надруковані до того часу книги сприйняті публікою як марні міркування сумного мандрівника і дилетанта. Виникає думка про самогубство … Він згадує все своє життя … І тут спливає у спогадах ім’я Берте …

Кримінальну справу, прочитану у газеті, Стендаль використав у своєму романі«Червоне і чорне». Поштовхом до роботи над твором стала історія Антуана Берте, сина сільського коваля, вихователем і вчителем якого був місцевий священик. Коли юнакові виповнилося 19 років, він почав працювати гувернером у родині багатого промисловця пана Мішу. Можливо, між дружиною Мішу й Антуаном виник роман. Священик зумів влаштувати Берте в семінарію, після якої юнак переходить вихователем до аристократичної сім’ї Кордонів. Мадемуазель де Кордон, донька хазяїна, закохується в молодого юнака. Її батько пише листа до пані Мішу з проханням дати характеристику поведінки Антуана, на що отримує негативний відгук. Для Берте – це кінець кар’єри, у відчаї він стріляє в пані Мішу з пістолета, а потім намагається накласти на себе руки. Пані Мішу залишається жити, не помирає і Берте. У 1827 р. у Греноблі відбувається судовий процес, на якому його було засуджено на смерть.

Історія головного персонажа роману «Червоне і чорне», на перший погляд, майже повністю повторює справу, надруковану у газеті, лише змінюються імена: Берте перетворюється на Жульєна Сореля, подружжя Мішу – на пана і пані де Реналь, аристократ та його донька – на маркіза де Ла-Моль і Матильду. Але не цей життєвий випадок сам по собі зробив Стендаля одним із найвідоміших письменників світу. Його геніальність як романіста полягає в тому, що він зумів у побутовому злочині побачити трагедію сучасної людини. Це був несподіваний, оригінальний хід, який багато в чому оновив світову літературу.  Вибір Стендалем «справи Берте» як відправної точки для свого твору відображає настанову письменника намагатися розв’язувати життєві проблеми на рівні філософії, політики, естетики. Вирішальним чинником у цьому є те, що і Берте, і Жульєн Сорель – плебеї, люди з низьких прошарків суспільства. Ситуація, коли представники нижчих станів піднімалися вгору завдяки своїм талантам, приваблювала письменника, у нього була спеціальна теорія геніальності, за якою геній обов’язково повинен бути бідним, не з аристократичного середовища. Тільки серед таких людей, за Стендалем, ще залишилися ті якості, які йому подобалися і які вивільнила Велика французька революція – життєва енергія, прагнення свободи і щастя. Ця стендалівська теорія геніальності є ще одним варіантом ідеї «природної людини», якій письменник залишався вірним до кінця свого життя.

Кращий твір Стендаля вийшов у світ за кілька місяців після Липневої революції (в листопаді 1830 року), і, за словами письменника, весь «тріпоче політичними хвилюваннями».

Дія роману відбувається за царювання Карла Х (1824 – 1830), коли феодально – клерикальна реакція досягла свого апогею. Ультрареалісти влаштовують зрадницькі змови проти народу, мріючи за допомогою іноземних інтервентів відродити давню пишність монархії; величезна армія єзуїтів проникає у всі куточки Франції, обплутуючи її сіткою шпигунських товариств Конгрегації, підкоряючи своїй владі душі людей.

На цьому похмурому історичному тлі Стендаль створює надзвичайно яскраву й правдиву картину, в якій висвітлено майже всі сфери суспільного життя Франції останніх років Реставрації. Про це красномовно свідчить і  підзаголовок роману «Хроніка 30-х років».

1. Що ти дізнався про історію написання роману «Червоне і чорне» Стендаля?
2. Які обставини «справи Берте» використав письменник для створення роману «Червоне і чорне»?
3. Чому Стендаль спинився на цьому випадку?
4. Де розгортаються події у творі? Зачитай з тексту описи краєвидів Вер’єра, Безансону та Парижа.
5. Які соціальні прошарки суспільства відображені в романі? Назви їхніх представників.
6. Коротко схарактеризуй систему образів роману

Джерело