| Головна » Статті » Уроки Рос.Літ. » 10 клас |
Лев Толстой. Життєвий і творчий шлях
10:09 | |
|
|
|
Відповіді учні можуть бути більш поширеними, залежать від рівня знань.
Перед вами три найвідоміші портери Л.Толстого, авторами їх є І.Є Репін, М.Крамськой, М.Ге, спробуйте схарактеризувати людину, зображену на цих роботах.
(Письменник, філософ, мислитель, людина з багатим життєвим досвідом, здатний до напруженої роботи над собою...)
Ви, напевно, вже зрозуміли, що Л.Толстой не був улюбленцем долі, його можна назвати людиною, яка сама себе виховала.
Стихія толстовського генію співзвучна безбережному морю. Читаючи його, поринаєш в глибини людської душі, воєдино злитої з природою. Яких би сторін життя не торкався цей митець, живописав він широко, по - людські мудро і просто. Все життя Толстого було боротьбою, протестом проти всякого зла і насилля, вся його творчість служила утвердженням високих моральних ідеалів. Не вивчив і не зрозумів його життя, не можна по - справжньому осмислити і творчість письменника. Такий лейтмотив сьогоднішнього нашого уроку про Л.М. Толстого. Давайте разом спробуємо розібратися, чим близька і дорога нам ця людина.
У процесі розповіді учням необхідно записати найважливіші, на їхню думку, факти в житті Л.Толстого, коротко вказати, як та чи інша подія вплинула на формування митця.
Уперше слово «геній» по відношенню до письменника вжив художник Іван Крамськой в листі до свого друга художника Іллі Репіна. Ці слова він написав після завершення портрету письменника. Багато зусиль довелося йому докласти, щоб отримати згоду Толстого на написання цього портрету . А відбувалося все так. Влітку 1 873 р. Іван Миколайович Крамськой приїхав до Ясної Поляни, щоб написати портрет Л. Толстого на замовлення меценатаТретьякова для його галереї.
Коли він зайшов до будинку, то дізнався , що господар кудись вийшов. На подвір'ї він почув стукіт сокири. Він пішов на звук і побачив чоловіка, що рубав дрова:
- Не знаешь ли ты, голубчик, где я могу найти Льва Николаевича Толстого? - спросил он темнобородого работника в длинной серо-голубой рубахе.
- А зачем он Вам? Это я и есть ... Услышав о портрете, Толстой качает головой:
- Нет, нет, этого не нужно. Но я рад Вас видеть, я Вас знаю. Пойдёмте ко мне...
Саме таким, яким побачив, і зобразив митець письменника. Це перший, найбільш вдалий портрет. «Страшно похож!» - скаже про роботу друга Ілля Репін, автор іншого портрета, створеного ві887 році, у період духовної кризи Л. Толстого. Але про все попорядку...
Лев Миколайович Толстой народився 28 серпня (9 вересня) 1828р. в аристократичній родині. Мати письменника, Марія Миколаївна, була старшою за свого чоловіка. Жодного портета її не збереглося, крім силуета в дитячому віці. Говорили, що вона була не красивою, але очі надавали її обличчю особливої привабливості. Княжна перейняла від батька незалежний характер і особливо не переймалася думкою світського товариства щодо себе. Лев Толстойзалишився без матері в ранньому віці, але завжди говорив про неї:«Всё, что я знаю о ней, всё прекрасно... » Особливу роль в житті майбутнього письменника зіграв маєток Ясна Поляна, у якому він народився й провів більшу частину життя.
Мати письменника, М. М. Волконська, єдина донька князя Миколи Сергійовича Волконського, отримала його в спадок від батька. Батько Толстого - граф Микола Ілліч, підполковник, герой війни 1812р. після смерті батька нічого, крім боргів, не мав, а на руках - мати, яка звикла до розкоші. Рідні влаштували йому одруження з багатою княжною Волконською.
У сім'ї було п'ятеро дітей: Микола, Сергій, Дмитро, Лев і донька Марія. Мати багато любові, тепла й ласки віддавала дітям, зі всіма була лагідна, добра й спокійна, піхто не чув від неї різкого слова. Та, на жаль, коли маленькому Льву було всього півтора року, мати померла.
Вихованням дітей стали займатися батько й тітки. Особливо всі любили тітку Тетяну Олександрівну Єргольську, яка замінила їм маму. Діти жили дружно й весело.
Старший Миколка вигадав гру в «мурашиних братів». Якось він заявив, що у нього є таємниця, і коли вона відкриється, всі люди стануть щасливими, не будуть сваритися, будуть любити одне одного і стануть мурашиними братами. Таємницю мурашиних братів він написав на зеленій паличці, яку запорпав у лісі, на краю байраку. Довго ще потім діти шукали цю чарівну паличку, яка містила в собі таємницю загальнолюдського щастя.
1837 рік. Діти підростали, старшим хлопчикам треба було готуватися до вступу в університет. Вирішено було переїхати до Москви. Дев'ятирічний Лев зрозумів, що дитинство закінчилося. Ця втрата була підсилена ще однією - помер батько. Влітку того ж(1837) року молодші діти разом з тітонькою повертаються до Ясної Поляни.
1844 рік. Лев Толстой вступає до Казанського університету. Він живе в цей час з іншою тітонькою, Поліною Юшковою, яка стала новою опікункою Толстого після смерті Тетяни Олександрівни.
Лев не любив математики. Він мріяв про дипломатичну кар'єру і наполегливо готувався до вступу на факультет східних мов. Л.Толстой витримав іспити, але до занять в університеті ставився недбало. Він у той час більше переймався, як бути «людиною comme if faut» комільфо (відповідність правилам світської пристойності). Толстого у той час приваблювало світське життя, бали, розваги аристократичної молоді. Екзамени за І курс він проалив. Тітонька доклала багато зусиль. Щоб небожа перевели на юридичний факультет. Обдарованість юнаа помітив професор Д.І.Мейер, він залучав Толстого до снаукової роботи, якою майбутній письменник так захопився, «що кинув університет саме тому, що хотів навчатися».
1847 рік. Толстой залишає університет і повертається до родового маєтку, щоб отримати спадок. Він почав вивчати філософію Руссо. Толстого приваблювала ідея морального відродження, яке він розпочав з себе. Як Руссо, він веде щоденник, у якому з відвертістю аналізує свій характер, негативні риси. Так починалася душевна робота, яка тривала все життя письменника.
Лев Толстой попросив, щоб з розділеного спадку йому дісталася заповідна садиба, хоча вона давала найменший прибуток. Він поринув у господарські справи, хотів бути «батьком» селянам, думав про те, як зробити їх щасливими. Відкриває школи, виписує різні машини, старається зблизитись з селянами. Але ті насторожено ставляться до «дивацтв» свого молодого пана, бо добре розуміють, яка прірва лежить між ними. Тільки з часом вони все-таки оцінили Льва Миколайовича, бо побачили його щиру любов до простого народу й бажання допомогти.
Цей період життя письменника знайшов відображення в його оповіданні «Ранок поміщика», де за діями поміщика Нехлюдоваможна познайомитися з тим, що робив Толстой у маєтку.
Але довго залишатись в Ясній поляні Толстой ще не готовий: він 20- літній юнак, з одного боку, ще прагне веселого й безтурботного життя, з іншого, не вирішив, чому саме він повинен себе присвятити. 1848 р. він їде до Петербургуа, потім до Москви, де веде безтурботне життя. Старший брат Микола, єдиний на той час авторитет для Толстого, служить в цей період на Кавказі й кличе Лева до себе. Але той, успадкувавши азарт від свого батька, не може покинути гру в карти. В цей же час Лев Толстой активно займається музикою. Він пристойно грає на фортепіано, особливо полюбляє виконувати класичні твори. Свої відчуття й любов до музики він змалював в оповіданні «Крейцерова соната». Тільки великий програш в карти спонукає Толстого відгукнутись на пропозицію брата й вирушити на Кавказ 1851 року , напружено шукаючи свій життєвий шлях.
Тут Толстой написав «Дитинство» - першу повість автобіографічної трилогії. Рукопис він надіслав до поета М. О. Некрасова - редактора часопису «Современник». За бажанням автора, твір було підписано тільки ініціалами Л. М. У листі доТолстого Некрасов писав:
«Я прочёл Вашу рукопись, она имеет в себе настолько интереса, что её напечатаю. Не зная продолжения, не могу сказать решительно, но мне кажется, что в авторе её есть талант...»
1854-1856 роки. Толстой бере участь в обороні Севастополя.Знаходячись у самому пеклі - 4 бастіоні, він побачив і відчув на собі всі жахи цієї «м'ясорубки». Свої враження письменник утілив у циклі «Севастопольські оповідання», їх жадібно читала вся Росія, щойно вони були опубліковані. Звернув увагу на талант молодого офіцера й імператор Микола І. Він наказав оберігати Толстого, але переходити в розряд штабних, яких він ненавидів, письменник не збирався. Маючи репутацію хороброго вояка, Толстой мав усі шанси на блискучу кар'єру, але сам собі зіпсував її, написавши сатиричні вірші, що висміювали багатьох «важливих» генералів. 1856 р. виходить у відставку й приїздить до Петербурга. Там він, будучи однією з надій нового літературного покоління, знову зажив веселим безтурботним житттям. Для письменника відкриті всі світські салони, Микола Некрасов вводить його в літературні кола. Після жахів війни столичне життя мало велику привабливість для багатого життєлюбного, вразливого молодого графа. На карти, гуляння з циганами в Толстого витрачалися цілі дні й ночі. Скоро такий спосіб життя призвів до розладу в стосунках з письменниками. Маючи звичку до самоаналізу, самовиховання.Толстой і сам скоро зрозумів, що живе «неправильно» й без жалю залишає Петербург і 1857 року. їде за кордон.
Несподіване враження справила на нього Західна Європа (Германія, Франція. Англія. Швейцарія, Італія), де письменник провів близько 2-х років. У жодному творі він не згадав добрим словом закордонне життя. Прірву, що лежить між багатими й бідними він майстерно змалював в оповіданні «Люцерн». За кордоном митця цікавлять питання освіти (особливо для бідних), проблеми виховання. Тому, повернувшись до Росії в пореформений час 1860-х. р. , він розпочинає активну педагогічну діяльність.
Ще в Москві Толстой познайомився з Софією Андріївною Бере. Велика різниця у віці (15 років), здавалася Толстому суттєвою перешкодою для щасливого сімейного життя. Тому три роки він боровся з собою, а 1862 року зробив пропозицію. З цього моменту починається розквіт таланту й сімейного щастя Л. Толстого. З 1863до 1869 р. пише свій найбільший твір - роман-епопею «Війна і мир». Далі працює над сімейним романом «Анна Кареніна» (1873-1877).
Толстой перебуває на вершині слави. Але у своєму щоденнику він робить запис: «Если бы пришла волшебница и предложила мне исполнить мои желания, я бы не знал, что сказать».
Досягнувши благополуччя, слави, сімейного щастя, письменник втрачає сенс і мет> життя. Депресія стає такою сильною, що він знаходиться на межі самогубства. Аналізуючи свій стан, в щоденнику вподальшому він записує: «Я, счастливый человек, прятал от себя шнурок, чтобы не повеситься наперекладине между шкафами в своей комнате, где я каждый день бывал один. Перестал ходить с ружьём на охоту, чтобы не соблазниться слишком лёгким способом избавиться от жизни. Я сам не знал, чего я хочу, я боялся жизни, стремился прочь от неё и, между тем, чего-то ещё надеялся от неё».
- Думки якого літературного героя нагадує вам цей запис Толстого? (Расколышкова)
- Яка книга врятувала Раскольникова від самознищення? (Євангеліє).
Так і Толстой шукає вихід з депресії в релігії. На схилі віку він вивчає давньогрецьку й давньоєврейську мови, щоб в оригіналі прочитати Новий Заповіт, Євангеліє. Прагне жити життям простого трударя, поступово відмовляючись від життя світської людини. Письменник різко критикує православну церкву й російське самодержавство. Переписує Євангеліє, відмовляється від споживання м'яса, культивує «опрощення».
Створює нове вчення - центральною тезою якого є «непротивлення злу насильством». Під впливом виступів Толстого в пресі, сформувався громадський рух його прихильників - «толстовство». «Толстовці» створювали комуни. Разом обробляли землю, намагалися очиститися релігією, дотримувалися ідеалів непротивлення.
Уряд і церква переслідували їх, вони змушені були тікати спочатку до Сибіру, а потім емігрувати за кордон.
Толстому вдалося подолати кризу, хоча його було відлучено від церкви, він залишається віруючою людиною.
У цей період більше часу він приділяє публіцистиці, хоча й створює кілька справжніх шедеврів: повісті: «Холстомєр» і «Смерть Івана Ілліча» (1886). Центральним твором став роман «Воскресіння»
28 серпня 1908 р. Л. М. Толстому виповнилося 80 років. У багатьох країнах світу урочисто відзначали його ювілей, а царський уряд в Росії зробив усе, щоб завадити святкуванню. Але він не міг завадити тому, що в Ясну Поляну звідусіль йшли телеграми, листи, приходили й приїздили люди - багато хто лише для того, щоб постояти біля будинку великого генія й подякувати за радість і щастя, які дають його книги. Але все важче і тривожніше ставало жити в сім'ї. Дорослі діти йшли своїм шляхом, помер молодший син Ванюша, померла донька Маша, з якою він був особливо близьким. З дружиною давно втратили спільну мову - вона вже не поділяла його поглядів. Своєму сімейному лікарю Душану Петровичу Маковецькому довірив Толстой свою духівницю, його одного взяв із собою, коли вирішив назавжди піти з Ясної Поляни, оселитися на півдні Росії в простій хатині і зажити як проста людина.
10 листопада 1910 року о 5-й ранку Толстой розбудив свого друга Маковецького й сказав йому про своє рішення порвати зі світським життям. Вони вирушили в дорогу, де письменник захворів на запалення легень і зійшов з поїзда на станції Астапово. Тут у будинку начальнника станції він провів останні дні свого життя. На похорон зібрався багатотисячний натовп: робітники, селяни, інтелігенція - всі йшли поклонитися великому генію. Поховали письменника на краю байраку, де була захована зелена паличка, з таємницею про загальнолюдське щастя. Могила проста й скромна, селянська, як і заповідав Толстой.
Приблизний запис у зошиті учнів 1.1828-1849.. Дитинство, отроцтво, юність: витоки особистості, пошуки себе.
2. 1849-1851.Ясна Поляна: досвід самостійного життя. 3.1851-1855. Військова служба. На шляху до «Війни і миру».
4. 1860-1870. Письменник,суспільний діяч, педагог.
5. 1880-1890. «Я відрікся від життя нашого кругу».
6. 1900-1910. Люди і зустрічі.Кінець.
Підсумок уроку.
На основі отриманої інформації запишіть своє враження про Л.Толстого.
Геніальний митець, майстер прозового твору Лев Толстой досягнув надзвичайної моральної висоти. Це стало результатом великої, внутрішньої боротьби, яка ніколи не припинялася, високої вимогливості до себе, постійного аналізу своєї поведінки,подолання своїх слабостей. Сенс життя Толстой бачить в служінні людям. Жити для себе одного це духовна смерть. Його кредо, яке ніколи не змінювалося звучить так: «Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й кидати, і зновупочинати і знову кидати, і вічно боротися. А спокій - душевна підлість.» У теорії самовдосконалення відобразилася віра письменника в людину, у можливості її розуму й волі. Таким чином, у пам'яті сучасників Толстой не тільки великий письменник, але йлюдина високої моральності, доброти, самовідданого служіння людям.
Оберіть один із запропонованих епіграфів і поясніть, чому саме цю фразу обрали. Питання уроку: Чи можна Л.Толстого назвати щасливою людиною?
Домашнє завдання. Підготувати повідомлення про історію створення роману «Апна Кареніна», опрацювати його зміст.
ЯСЬКО АЛЛА МИКОЛАЇВНА